Звуковi колажi «Автографа»

Два роки тому, коли були названi лауреати фестивалю популярної музики «Весняні ритми. Тбілісі-80», у їх числі була і московська самодіяльна рок-група «Автограф». Для хлопців, яких зібрав гітарист Олександр Ситковецький всього за півроку до фестивалю, друге місце в Тбілісі стало свого роду початком біографії, і ось уже на їхні виступи у столичних концертних залах так просто і не потрапиш —- любителi перетворилися у професіоналів, а музичним критикам довелося відшукувати аналог «Автографа» у вiтчизнянiй популярній музиці. Однак пошук закінчився безуспішно.

Концерт

...Початок затримується на годину. Бас-гитарист Леонiд Гуткін навчається у консерваторії по класу фагота, i зараз він на екзамені. Про це сповіщає афіша біля входу до Палацу культури інституту сталі і сплавів, тому нiхто не хвилюється. Величезний зал переповнений. Майже у кожного другого — портативний магнітофон: великий диск «Автографа» лише готується до випуску у фірмі «Мелодія», а найбільш нетерплячі хочуть мати фонограму виступу улюбленої групи вже сьогодні увечері.

Вистрілює рифи гітара Олександра Ситковецького — кращого лідер-гітариста Москви за підсумками минулого року. Чому не видно барабанщика Віктора Михаліна і басиста Леоніда Гуткіна? Першого не так просто помітити за величезною батареєю ударних, другого «ховають» підсилювачі, колонки у два людських зрости, проводи, прожектори i лазери.

«Пристебніть ремні безпеки!» Злітає ліс людських рук. Знайому композицію «Автограф» грає на повну силу, впевнено. Ніякої какофонії, чути кожну нотку, кожен гітарний акорд — найскладніша рок-поліфонія, і жодного зриву.

«Злива» — не менш відома композиція, і знову грім оплесків вокалісту Сергію Брутяну, який з'явився в кольоровому плащі. Стоп! Ситковецький розповідає про групу і огол-шує «Марсіанські хроніки». П’ятнадцятихвилинна композиція з двох частин за мотивами оповідань фантаста Рея Бредбері. З двома партитурами — музичною і світловою. Сцена затягається димом, група і апаратура майже зникають у молочно-білому тумані. Лазери пробивають завісу з диму, малюють у просторі фантастичні фігури — на концертах таке не часто побачиш. Філософські вірші про призначення людини, про місце її на землі, такій рідній і красивій. З далекого майбутнього перекинуто місток у сьогоднішній день: людино, зроби все, аби планета не перетворилася в подобу марсіанських пустель.

У залі — поетеса Маргарита Пушкіна, автор слів цієї і наступної композицій. Промінь прожектора спрямований на неї, і увесь зал разом з музикантами співає «Ірландія. Ольстер». За актуальний політичний зміст пiсня одержала спеціальний приз жюрі фестивалю в Тбілісі.

Вистава рок-групи «Автограф» тривала рівно півтори години — час звучання подвійного студійського альбому.

Ти пам'ятаєш, як все починалося?

Рівно десять років тому «Автограф» ще не існував. Того жаркого літа 1972 року на першу репетицію зібрались кілька юнаків — віддати скоріше данину моді, аніж маючи серйозний намір займатися музикою. «Високосне літо» -— так називалася група, що грала тоді під керуванням Олександра Ситковецького, який після закінчення музичної школи не побажав стати скрипалем, а взяв до рук електрогітару.

Як же, скажете ви, спочатку стверджуєте, немов група створена за півроку до тбіліського фестивалю, а потім збираєтеся відзначати її десятирічний ювілей? Щось тут не так!

А воно все так. «Високосники» у свiй час були відправною точкою на шляху до нинішнього «Автографа». В категорії самодіяльної музики ми маємо право зараз прирівняти «Високосне літо» до свого роду творчої лабораторії, адже він абсолютно не схожий за стилем з сотнею гpyп-близнюків. В різні часи в ньому грали нинішні професіонали Валерій Абрамов («Аракс»), Kpiс Кельмі («Рок-ательє»), Валерій Єфремов і Олександр Кутіков («Машина часу»). Крок за кроком вивчали ази популярної музики, від простого копіювання відомих шлягерів перейшли до складання власних композицій. Найбільш відомі з них стали «Сатанинські танці» — складна за формою, за ритмом, що постійно змінювався, динамічним вокалом. Уже тоді юнаки ставили перед собою мету не глушити і шокувати ровесників, а видовищно і грамотно піснею дати відповідь на одвічні питання життя.

— Чому ж таки розпалися «Високосники»? — запитую у Ситковецького.

— Групу людей об'єднує спільний інтерес до певного часу. Якщо цей інтерес — у нас це завжди музика — у якісному зростанні зупиняється і колектив не має сил разом зрушити справу з «мертвої точки», треба розходитись. Коли одного разу ми зібралися на репетицію, зрозуміли: останній день існування групи настав. Правда, через півроку все почалося спочатку...

Не так давно на екрани вийшов художній фільм «Капелюх» режисера Леоніда Квініхідзе. Для участі у стрічці він запросив рок-групу «Автограф», і вона виконала пісню «Монолог». Пам'ятаєте рядки: «Я так хотел, чтобы тот, кто идет за мной, не ждал наград за этот путь нелегкий...» Iх написали молоді московські поети Борис Баркас і Маргарита Пушкіна. Вони -—- автори майже всіх без винятку текстів пісень із репертуару групи.

Поетичний тандем

Писати прозу удвох можна, це довели не лише Ільф і Петров. Але вірші? Пушкіна і Баркас над спільним створенням рим працюють ось уже кілька років. Перші спроби були зроблені ще з «Високосним літом», потім з «Автографом». Для нього вони запропонували і свої останні роботи — «Пролог», «День і ніч», «Між двох вогнів», «Ель Сальвадор». Працювати на професіональній естраді незмірно важче, ніж на любительській, але допомагають взаємовиручка і повне розуміння одне одного.

«Рішенням кросворду» назвала Пушкіна співробітництво з «Автографом». І вона багато в чому має рацію. Якщо в інших колективах слова народжуються раніше від музики, в крайньому випадку, разом з нею, то у Олександра Ситковецького на світ з'являється спочатку мелодія: до того часу, поки вона не набуде закінченого вигляду, поети в роботу не включаються. Так, приміром, була написана «Ірландія. Ольстер».

I Маргарита, і Борис, окрім поезії, працюють кожен на своєму місці. Пушкіна закінчила іспаномовне відділення педагогічного інституту і займається оригінальними перекладами, а Баркас пише на телебаченні сценарії вечірніх випусків «На добраніч, малята», а ще в нього приємне заняття... водити екскурсії на ВДНГ.

Питання Маргариті Пушкіній:

— Ваші пісні, окрім ,«Автографа», виконує ще й група театру iмені Ленінського комсомолу «Рок-ательє». А можливо, и ще хтось?

— Для «Автографа» треба писати вірші точнiсiнько такі, якою є його музика, — складні, філософського складу, і в той же час зрозумілі всім. Але у мене є и інші твори — лірика, кохання, словом, «вічні теми». Спочатку їх помітив Павло Слободкін із «Веселих хлоп'ят» і тут же відібрав для себе «Сон в літню нiч». Три пісні попросили написати музиканти «Рок-ательє», і одна із, них увійшла до спектаклю театру «Люди і птахи». Але найцікавіше трапилося зовсім недавно. Керівник білоруського колективу «Вераси» Василь Раiнчик після того, як побував у Москвi i побачив змiни, що відбуваються на молодiжнiй естраді, вирішив зробити свою групу нічим не гіршою. В перспективі нам обіцяють рок-групу «Вераси», і дві мої пiсни поки що чекають свого часу. Це — «Сон» і «Ельдорадо».

Ті, хто стежить за творчістю Олександра Градського, знає його поки що не реалізований задум — рок-оперу «Стадіон». Вірші цього масштабного політичного твору написані Маргаритою Пушкіною.

І ще про хобі

-— Інколи під час концерту ми почуваємо себе екіпажем автомобіля, що летить складною трасою, — говорив в одному із своїх інтерв'ю Олександр Ситковецький. —- Це ні з чим незрівнянне відчуття пов'язане, мабуть, з нашим колективним захопленням автомобілізмом.

...Практично готова нова програма «Автографа». До неї увійдуть шість композицій, які вже написані і чекають своїх текстів. Вони якоюсь мірою дадуть уявлення про стиль рок-групи недалекого майбутнього. На «Мелодії» записано другий «міньйон» і майже завершена формування другого великого альбому.

Наприкінці липня «Автограф» від'їздить до Відня, де братиме участь у фестивалі «Рок - музика у боротьбі за мир», приуроченому Маршу миру-82.

В. МIШИН.

Москва.

Ленінська зміна (Харків), 20 липня 1982